Oришечко Василь Макарович -
кавалер Ордена Слави
Мова, як бачите, йде про воїна-фронтовика. За проявлені мужність і
героїзм на острові Ханко старшина Оришечко В.М. нагороджений Орденом Червоної
Зірки, двома орденами Слави, медалями «За бойові заслуги», «За оборону
Ленінграда».
Восени 1939 року Василя Оришечка, юнака з Михайлівки, призвали на службу в армію. Були, звичайно, проводи, напутні слова батьків і сусідів, побажання друзів. Відслужать хлопці свій час і повертаються до рідної домівки стрункими, загартованими і змужнілими. Так і Василь думав. А вийшло інакше.
Молодий червоноармієць перше бойове хрещення одержав під час війни з Фінляндією. То, власне кажучи, був епізод. А от почалася Велика Вітчизняна війна проти німецько-фашистських загарбників. Вона застала Василя Оришечка на острові Ханко . І сотні кілометрів фронтових доріг довелось пройти, в десятках атак участь брати, в найскрутніші обставини потрапляти, дивитися смерті в очі, а після «воскресіння» на госпітальному ліжку знову громити ненависного ворога…
В кінці серпня сорок першого Василя Оришечка в запеклому бою поранено. Госпіталь. А через кілька місяців - знову на передовій. Ленінград треба відстояти. На річці Тосні, що впадає в Неву, віч-на-віч довелося зустрітися з ворогом, вибити його з правого берега, захистити міст на залізниці Ленінград-Москва.
Друге поранення. Це вже був вересень1942 року. Повернувся в свою частину 13 січня 1943 року. А через три дні знову в наступ. Сержант Василь Оришечко, командир кулеметного розрахунку, хоробро бився за місто Шлісельбург. Тоді ж і був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Довелося Василеві власним прикладом «вчити» вояків іспанської «голубої» дивізії під селом Червоний Бір. Його кулеметники виписали своїм «максимом» не одне відрядження ворогам на той світ. А двох «голубих» він узяв у полон. Прямо з землянки. Ще й зброю з собою прихопив.
…Запеклий бій за село Манушкино особливо пам’ятний для ветерана. Наступали ворожі танки і піхота. Не розгубилися радянські воїни. Прийняли бій. Василь Оришечко і його друзі підбили німецького «тигра».
Під час обстрілу Невського проспекту м. Ленінград |

Про бойовий шлях
героя можна розповісти дуже багато, можна написати цілу книгу. Скажемо тільки,
що війну він закінчив у Прибалтиці. За бої по розгрому Курдлянського
угрупування його представлено до нагороди орденом Слави І ступеня. А до того
він уже був нагороджений двома орденами Слави. Трапилось так, що третій орден
знайшов відважного воїна аж через 21 рік. Крім трьох Орденів Слави, ветеран
нагороджений Орденом

15 червня 1999 року перестало битися відважне серце ветерана. Похоронений він у селі Михайлівка на місцевому цвинтарі.