Історичні постаті

                           Герой Радянського Союзу  

              Кузнецов Петро Григорович

             Кузнецов Петро Григорович - гвардії старший сержант, командир 2-го взводу І ескадрону  43 гвардійської дивізії.  Росіянин. Мав поранення 18.08.1941 та 6.03.1943 року. Нагороджений медалями «За бойові заслуги»,  «За відвагу», Орденом Червоної Зірки, Орденом Слави ІІІ ступеня.

            Народився  1912 року в селі Старо-Воскресенськ Псковського району Воронезької області. В сім’ї було четверо дітей, а Петро був найстаршим. Тому з ранніх років йому доводилося працювати в полі, заробляти трудодні, щоб допомогти рідним. У 1938 році Петра Григоровича було  призвано на службу в Червону Армію. Після демобілізації він одружився з нашою односельчанкою   Парасковією Феодосіївною. Деякий час молоде подружжя проживало в Михайлівці, а потім  переїжджають у місто Запоріжжя, працюють там на заводі «Запоріжсталь». Через житлові умови переїжджають у місто Миколаїв,там народилася у них донечка Валя, там і застала  їх війна. Петро Григорович йде у військкомат, а звідти на фронт, а  його дружина повертається у Михайлівку до батьків.

            У складі Червоної Армії довелося зазнати  Кузнецову П.Г. біль втрат і відступу.  За мужність і героїзм у боях був нагороджений бойовими орденами й медалями. А в Михайлівку надходили листи від нього з фронту:

                            «Дорога Пашо! Б’юся за Вітчизну, не шкодуючи свого життя. Роздягнені й роззуті. Допомогти вам зараз нічим не можу, бо важко зараз. Потрібно тільки трохи потерпіти. Не хвилюйся й не переживай за мене. Я поки що живий. Бережи Валюшку.»

            24 жовтня 1944 року в районі міста Мезечат  (Румунія)  у складний для полку час гвардії старший сержант Кузнецов П.Г. зі своїм взводом обороняли дорогу, що вела до села Секель  в Тел. Ворог ішов у наступ на батальйон піхоти з танками фердинандами, мінометами й артилерією.

             Гвардії старший сержант Кузнецов П.Г. підпустив ворога на близьку відстань, відкрив нищівний кулеметний і автоматний вогонь по піхоті. Ошелешений несподіваним нападом, ворог  зупинився і заліг, але потім почав оточувати взвод Кузнецова. Гвардії старший сержант Кузнецов П.Г. продовжував обстріл ворога. Закінчувалися боєприпаси. Фашисти обійшли взвод Кузнецова з флангів і відрізали його від полку. Кузнецов П.Г. разом з бійцями взводу з криком «Ура» зайняли оборону й утримували її до наказу командира батальйону.  У цьому бою Кузнецов П.Г. разом з десятьма бійцями знищили до 70 німецько-угорських солдат і офіцерів, розбили 2 важких кулемети, 6 ручних кулемети, 2 міномети.

              25 жовтня в бою на окраїні села Тура Кузнецов П.Г. зі своїм взводом прикривав рух полку по центральній шосейній дорозі із села Тура в місто Ньїредьхава . У цей час до міста прямувала ворожа колона бронетранспортерів та артилерії. Гвардії старший сержант П.Г. Кузнецов підпустив ворога на близьку відстань і відкрив вогонь із станкових і ручних кулеметів по ворожій колоні. Ворог продовжував рух, а потім почав оточувати взвод з флангів. Кузнецов П.Г. залишався на своєму місці, продовжував обстріл колони. Ворог відрізав взвод від головних сил полку.  Боєприпаси закінчились, залишалося тільки 120 штук трофейних ручних гранат. Саме їх Кузнецов П.Г. наклав собі у відро, озброїв ними своїх бійців і почав пробиватися до свого полку.  

            13 листопада біля залізничної станції Емед поліг смертю хоробрих П.Г.Кузнецов. Посмертно йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

            У нашому селі на вулиці Кошлата (зараз Кузнецова П.Г.) проживала його дружина, вдова  Парасковія Феодосіївна з дочкою Валею. Після закінчення школи Валентина Кузнецова переїхала в місто Черкаси, де й проживає зараз.

             9 січня 1983 року біля школи була закладена алея ветеранів Великої Вітчизняної війни. Тоді ж був відкритий меморіальний знак Героя Радянського Союзу П.Г.Кузнецова. На ньому була присутня дочка героя В.П.Кузнецова. Щороку в школі по вулиці Кузнецова проводиться крос «Пам’яті Героя». У ньому беруть участь всі учні школи.