Просто і зрозуміло сказано про
найголовніше – як створити у селі таку школу, щоб діти зростали в ній
мислячими, працьовитими, вдячними до добра і краси.
Про таку школу, як у Сахнівці,
багатьом учням доводиться лише мріяти. Школа для дітей – то колиска майбутньої
долі.
Біля воріт школи спиняється
натомлений автобус. Людей зустрічають старшокласники. В Сахнівці більше 100
екскурсоводів ( із 250 учнів школи).
На фронтоні школи мозаїчні
картини, викладені кольоровою плиткою «Без праці хліб не родить, не квітнуть
троянди.», «Людина без захоплення – пуста людина».
- ялинове міжряддя веде до музею, в якому більше 5 тисяч
експонатів…(ст..8).№1
Незвичайний музей. Він не
шкільний, а всієї Сахнівки. Музей, де про кожного жителя села є все. Він ніколи
не буває зачиненим, навіть у найбільше свято. Там зберігається
найдорожче-пам’ять про рід. Люди ідуть, як додому. Музей у Сахнівці – святиня
для всіх (ст..15 №2).
- Неподалік від музею – обсерваторія.(ст..9 №2).
- через дорогу від школи – навчально-спортивнмй комплекс. На першому
поверсі розмістились виробничі цехи. Слюсарний, деревообробний, токарний,
швейний,електроцех…(ст..9 №3).
- внизу плавальний басейн.
- На другому поверсі по-сучасному обставлений спортзал.
- Третій – повністю відведений для діток початкової ланки.
Кожен клас має кімнату для
занять, дві спальні, вмивальник. (ст..9 №4).
У тім, що музей з планетарієм,
обсерваторією, триповерховий навчальний комплекс зв’язаний в єдиний
архітектурний вузол, - дива нема. Диво криється іншому. Все зроблено руками
учнів, їхніх батьків і вчителів. Жодна стороння організація не доклала рук до
будівництва названих споруд. Ось що таке сахнівське
чудо!
У Сахнівці стиль – продуманий
кожен штрих. Класи затишні, холи красиві, меблі зручні, двері припасовані – ні
перекосу, ні скрипу, все підігнано, міра дотримана. (ст..11 №5).
Чому Захаренко так рветься
будувати? Все йде від глибини внутрішнього переконання: діти повинні працювати
(по своїй силі) щоденно!. Влітку, взимку, у спеку і дощ. Їх треба заворожити
корисною і цікавою справою. Так захопити, щоб у дітей виросли крила в душі. Щоб
у них очі світилися від бажання довести почате до кінця. Оце кредо Олександра
Антоновича Захаренка – стрижень його педагогічної діяльності.(ст..13 №6).
Постають нові завдання –
збудувати теплицю площею в гектар! Діти зможуть працювати в ній цілий рік.
Треба за стадіон братися, дендропарк
закладати. Як тут не згадати Макаренка!..
Справжня життєздатна школа за
своєю природою не може виникнути на всьому готовому. Її треба вибудувати, іноді
в прямому розумінні, своїми руками.
Заходи в школі мають бути
нестандартними, незвичайними і цілеспрямованими. Прикладом цього може слугувати
табір праці і відпочинку. (ст..13.№7).
«Практика педагогічної роботи
переконує, що сірі, невиразні заходи безслідно зникають, не тривожать ні
розуму, ні серця. Тільки яскраві, емоційно насичені заходи надовго залишаються
в пам’яті учнів, зберігають педагогічну дієвість і знаходять свій дальший
творчий розвиток, поступово перетворюючись у традиції.»
-Директор із Сахнівки, не замикається тільки в рамках школи. Його
турбують державні клопоти…селу потрібні люди. Десь 60 % відсотків повинні
залишатися в селі.
-Не треба думати, ніби в Сахнівці дітей привчають лише до фізичної
праці.
Девіз школи «До знань – через захопленість».
Робота предметних гуртків за напрямками.
-Школа не тільки вчить, а й виховує. В табелях успішності та
вихованості виставляють оцінки з таких «предметів», яких не «проходять» в інших
школах.
Ось вони: громадська
активність, старанність в навчанні, ставлення до праці на суспільне благо,
ставлення до батьків та старших. Хто оцінює в табелях вихованість учнів. Батьки
і вчителі.
У Сахнівці запроваджене
самоврядування учнів. Кожен із старшокласників призначається на тиждень
заступником директора з організації життя колективу.(ст16.№8).
-«Діти завжди в пошуках ідеалу.
Щоб стати для них зразком, треба жити й бути з ними значно більше часу, ніж
вимагають службові обов’язки. Уроки – це лише частка педагогічної праці. Щоб
стати справжнім знавцем дитячих сердець, справжнім вихователем, справжнім
авторитетом, як найбільше бувайте з учнями, робіть їхнє навчальне життя цікавим
і змістовним. Тоді прийде очікуваний успіх і ви дістанете справжню насолоду від
педагогічної праці». Школа – на порозі оновлення.(ст..17.№9).
2. Втілення ідей О.А.Захаренка у виховний процес.
Педагог-організатор Безпала К.А.
Сахнівська школа стала унікальним
закладом, органічно поєднавши елементи різноманітних педагогічних технологій:
метод колективних творчих справ, розроблений І.П. Івановим; нова інтерпретація
методу проектів Дж. Дьюі, який відомий з кінця ХІХ – початку ХХ віків; ідеї
А.С. Макаренка щодо організації учнівського самоврядування; роздуми В.О.
Сухомлинського щодо співвідношення навчання і виховання, ролі колективу для
особистості, значення трудового виховання; гуманно-особистісна технологія
Ш.Амонашвілі.
Авторська школа
О.А.Захаренка була інноваційною ще в ті часи, коли це слово ще не було
настільки часто вживаним: в далекі 60-ті роки в Сахнівській школі розпочався
процес, який можна умовно назвати "Літопис незвичайних справ”.
Олександр Антонович Захаренко в унікальній книзі «Енциклопедія шкільного роду» писав: "Колись одна
газета назвала нас "Мрійники
із Сахнівки”. То істинна
правда. Вчились і мріяли, завжди щось будували: то інтернат, то теплицю, то музей з обсерваторією і
планетарієм, то спортивний комплекс, то літній, то зимовий басейн. Проводили
лінійки, телепередачі. І мрійниками ми були, і реалістами – доводили задуману
справу до завершення. Задумана мрія несла всіх на крилах впродовж усього
навчального процесу, нанизуючи курси і предмети на єдиний стовбур, який
називається знаннями. Непомітно проходили роки, не хотілось залишати школу, що
стала для багатьох другою рідною домівкою… Школа – це постійне об’єднання
маленьких душ навколо єдиної мрії, щоразу нової, щоразу захоплюючої і здійсненної.
Так і велика держава України має об’єднатись навколо однієї, загальнолюдської
ідеї!”
Захаренко О.А. так пояснював
мотиви такої діяльності, незвичної для звичайної сільської школи: «Створювалось
все це не заради примхи або чисто зовнішнього ефекту – а від необхідності
зайняти дітей взимку і влітку, в дощ і в спеку цікавою, корисною справою.
Зайняти так, щоб у них виросли крила, засяяли очі від бажання здійснити мрію, а
потім – подарувати її людям. У цьому і вбачає педагогічний колектив основне
завдання в трудовому вихованні і підготовці дітей до життя. »
А сутність педагогічної технології Авторської
школи О.А.Захаренка полягає в тому, що процес виховання школярів відбувається в
ході реалізації певної ідеї, мрії, яка захоплює і об’єднує всіх учасників
навчально-виховного процесу: учнів – вчителів – батьків. Це, так би
мовити, педагогіка конкретної мети.
Працюючи
в сільській школі, не забуваємо про свого талановитого земляка
Захаренка А.О.Його 10 заповідей синам сприймаємо
як 10 заповідей до нас усіх – до його нащадків.В своїй роботі приділяю увагу
всім аспектам виховання, на які націлював Захаренко О.А., адже не можливо ,
виховуючи в дітей патріотизм, забути про любов до рідного села, про красу
рідного краю, забути про сімейні цінності, про повагу та любов до батьків,
забути про толерантне відношення один до одного, про милосердя і тому подібне.
В системі виховання всі виховні аспекти взаємопов’язані. Як педагог-організатор
і вчитель англійської мови на уроках та в виховних позакласних заходах вчу
дітей любити своє село – свою малу Батьківщину, милуватися його красою, берегти
та примножувати її. Вивчаємо історію та традиції українців, відновлюємо їх, вчу
дітей гордитися своєю країною, її історичним минулим, її великими людьми,
виховую в дітей прагнення жити і працювати не тільки для свого майбутнього, а й
для процвітання своєї країни.
Всі заходи
підпорядковані програмі діяльності нашої дитячої організації
3. "Жити за законами добра і краси"
Вчитель початкових класів Панитенко Л.С.
В
своїй книзі «Слово до нащадків» О.А.Захаренко писав : «Який красивий світ!
Краса у водичці озера, яка хвилями йде до берега. Краса в камінчиках, у
травинках, що перешіптуються про свої таємниці. Краса в усьому. Не бійтеся
директора, не економте часу для спілкування з живою природою. У дитячій уяві вона
вся жива, як життєдайна земля, що терпить людину, яка не лише її прикрашає, а й
, бува, шкодить. Діти не помічають тієї краси, якщо на неї не зверне уваги
вчитель. Він не має права цього робити, так само, як і не має права не звернути
уваги дітей, яку красиву квіточку намалювала маленька художниця, який чудовий
виріб учень зробив своїми руками разом з батьком чи мамою на виставку. А який
змістовний і гарно римований вірш написав! І так щоденно, щохвилинно дитину
треба залучати до прекрасного. І зрозуміло, наслідки незаперечні.
Шановний
колего! Вчи дітей бачити красу світу. Вчи настирливо і переконливо, бо,
прощаючись з життям, людина враз отямлюється і жалкує, що проминала роки, а
вона не помічала дивовижних змін у природі, її істинної краси, не зживалася з
нею і не робила для себе відкриття, не дивувалася всьому, що росте, цвіте і
помирає…»
Естетичне
виховання є важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості. З метою
виховання в учнів естетичної свідомості, почуттів, смаків, ідеалів, поведінки
проводяться виховні заходи, конкурси, вікторини, виставки, екскурсії.
У процесі
естетичного виховання ми вчимо учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне,
людина не може залишатися байдужою.
Під час
естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання – створення умов,
які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери
людини свідчить про її духовне багатство.
Високий
рівень розвитку естетичних поглядів і почуттів дітей допоможе в майбутньому зрозуміти й оцінити
красу праці, відчути потребу в творчій діяльності. Отже, як говорив О.А. Захаренко
, потрібно ЖИТИ ЗА ЗАКОНАМИ ДОБРА І КРАСИ.
4. "Найбільше багатство людини - її здоров'я" . Клас сприяння здоров'ю.
Вчитель початкових класів Могилей Н.М.
В наш час особливої актуальності набуває створення розвивального та
соціокультурного середовища, у якому дитина могла б розвиватися інтелектуально
і духовно паралельно з процесом реабілітації та зміцнення здоров’я.
Щоб реально втілити цю ідею в життя класу, мені допомогла скарбниця досвіду
Олександра Антоновича Захаренка.
За словами великого педагога, ми, вчителі, уповноважені суспільством
доглядати чужих дітей, як своїх рідних. Поставити перед собою ціль не лише
навчити грамоти чи математики, а й виробити здатність думати, що ні
суспільству, ні сім’ї не
потрібні хворі люди, а це означає закласти фундамент майбутнього здорового
способу життя.
Усі ми мріємо бути здоровими, сильними , спритними, витривалими та на довгі
роки зберегти бадьорість, працездатність. А особливо нам хочеться, щоб
здоровими і міцними були наші діти, наше
майбутнє.
Головне завдання школи і батьків – допомогти, навчити дитину керувати своїм
тілом, правильно доглядати за ним. Невміння рухатися – означає невміння пізнати
навколишній світ.
Основою формування здорового способу життя в умовах школи може бути
ефективне використання засобів фізичного виховання, як у навчальному процесі,
так і в позаурочний час.
Наші рухи, жести і міміка перебуває у тісній взаємодії з психікою. Відомо,
що для нормального протікання психічних процесів першочергове значення має
фізична активність дитини, зокрема, опорно-рухового апарату.
Багаторічні спостереження за режимом навчання й відпочинку учнів показують,
що вони ведуть малорухливий спосіб життя. Тривала недостатня рухова активність,
низька м’язова діяльність
призводить до значних негативних наслідків.
Останнім часом діти швидко почали стомлюватися під час незначних розумових
навантажень. Розумова працездатність швидше відновлюється при активному, ніж
пасивному відпочинку. Тому такі висновки привели мене до думки створити клас
сприяння здоров’ю.
Звичайно, для цього потрібна матеріальна база. На допомогу прийшли батьки
майбутніх першокласників. Ми разом вирішили, що умови життя дітей слід
наблизити до домашніх. Тому кожна родина активно взялася створювати своїм дітям
домашній затишок у приміщенні школи.
Життя дітей у класі будується на дотриманні сімейних і національних
традицій. Батьки із задоволенням беруть участь у житті класу, відвідують
заняття «Батьківський університет». Проводимо родинні свята, часто виїжджаємо
на екскурсії «Люби і знай свій рідний край».
Щоб краще вивчити дітей, на кожного учня була створена анкета, з якої можна
дізнатися про їх характер, темперамент,
здібності та вподобання.
Однією із складових частин здорового способу життя є раціональне
харчування. Харчування дітей початкових класів безкоштовне, але так як учні 1
класу перебувають на групі продовженого дня, то за рахунок батьківських коштів
діти отримують додатковий сніданок (молоко з хлібобулочними виробами).
В 1 класі є денний сон. Примушувати спати не можна. Діти, які не сплять,
можуть спокійно полежати і відпочити. Усе це виховує почуття відповідальності
за свої дії, поважне ставлення до товаришів -
не заважати, не розмовляти.
Щоб здійснити мрію про те, щоб наші діти були здоровими, була створена
авторська програма «Вчимося бути здоровими», яка була узгоджена з батьками
дітей 1 класу. Батьки вносили свої доповнення і пропозиції. Ця програма містить
здоров’язберігаючі
технології розвитку особистості.
