Творча скринька
1
Лисичка
У нашої лисички
В торбинці полунички,
Вона у нас весела
Спішить в міста і села,
Дає всім полунички
І діткам, і лисичкам!
Аня Харитонова
учениця 4 класу
Спасибі
Спасибі треба всім казати:
Як проводжає з хати мати,
За кухлик свіжої води -
«Спасибі» чемно говори!
«Спасибі» сонцю за тепло,
Рясному полю за зерно,
Деревам всім за прохолоду,
Ставкам й річкам за чисту воду!
Мамі і тату – за їх ласку,
Бабусі – за вечірню казку,
«Спасибі» нашим вчителям
Низенько кланяюсь я Вам!!!
Аня Харитонова
учениця 4 класу
Рідна Михайлівка
Небо синє, сонечко усюди,
Із травинки капнула роса.
Ой, та подивіться ж, люди,
У Михайлівці яка краса!
В кожну пору року, в будь-яку погоду
Тут красиво, що очей не відвести,
І якби була така нагода,
Щоб людей сюди побільше привести.
Щоби подивились на Попову гору,
На чисті ставочки, на дивні ліси,
На наші безмежні зелені простори,
Що в пам’яті всіх оживають завжди.
І щоб милувались до заходу сонця,
І щоб сонечко знову на небі зійшло,
І щоб милуватись цією красою
Побільше люду приїхало й прийшло.
Родючі грунти, багато рослин,
Співучі птахи і безліч тварин –
Усе це в Михайлівці було, є і буде,
Бо тут проживають щасливії люди.
Михайлівка – це батьківщина моя,
Їй шану довіку складатиму я.
Михайлівка красива, наче справжній рай,
І я люблю свій рідний, український край!
Виноградова Інна
11 клас
Моя рідна земля
Ось тут моя рідна земля,
Тут дім мій, тут живу я!
Все тут рідне й знайоме до болю,
Тут по- справжньому відчуваю я волю.
Я повторюю знову і знову:
«Не проміняю ніколи я рідную мову!»
Мрію її плекати й любити.
Скільки у світі буду я жити
Мій рідний край,
Ти ніби солов’їний гай,
Ти загадковий, тихий, чарівний,
Чому ж тоді такий сумний?
Може, тому, що час іде,
І незабаром залишу я тебе.
Пройдуть дитячі роки в оточенні сім’ї,
І в вирій відлетіти настане час мені.
Пройде моє дитинство, залишу рідний край,
Та спогадом у серці озветься тихий гай,
Зелені дерева, квітучі сади,
Ти кличеш мене:»Не йди, не йди…»
Та я до тебе, краю мій, ще повернусь,
І назавжди з тобою залишусь,
Подбати, краю мій, про тебе мушу я,
Адже коріння тут моє, моя сім’я!
Прихід весни
Настав той день, коли сніги розтали,
Ведмеді й їжаки у лігві вже не спали,
Із річки попливли товсті льоди,
Почувся тихий шум води…
Природа починає прокидатись,
І в душу радість поспішає наливатись.
Прийшла весна – це радість для усіх,
Адже весняний день годує рік.
В небі синім чистім журавлі летять,
Раді вони нам про весну розказати.
Вже поля чорніють десь удалині,
Соловей співає в рідній стороні.
Вітерець легенький віє-повіва,
І дерева сонні тихо колива…
Хоч зима й морози вже минули,
Та про холод люди не забули…
Чернишенко Аня
11 клас
На мотиви О’Генрі
В невеликому районі на перехресті двох доріг,
Де вже річки покрились льодом, і падає пухнастий сніг
Дівчина лежала хвора та дивилась у вікно.
Сніг лежав там білий-білий, наче ніжне полотно.
Але раптом – завірюха…На плющі листок гойдався…
Вже зима, вже біле все. Ну, а він один зостався…
Дівчина на смерть чекала:- Я умру, - вона казала.
- Коли цей листок впаде, я погасну, наче свічка.
На моїй могилі хочу, щоб висіла гарна стрічка
І написано було вірш про дім і про село,
І про те, як я жила, і про все-усе на світі.
Але це щоб помістилось в двох рядках, щоб зрозуміти…
Вона думала про смерть і чекала вже на неї.
І побачила вона, що іде хтось по алеї
І заходить той у дім, де вона відпочиває
Відкриваються тут двері і заходить чоловік.
Та й говорить він до неї: - Ти збираєшся вмирати?
Та не треба поспішати! Ти ще дуже молода.
Щоб не сталася біда, схаменись, дитино мила,
Тож вставай, а не лежи, що малюєш - покажи.
Про що хочеш – розкажи. – Ой, спасибі за надію,
Але все це тільки в мріях: хвора я на пневмонію.
На очах слабну й старію, хоч на вік я молода
І душа моя літає, але зовні я - бабуся, і ніщо не помага…
Почекай, подумай ще раз, в тебе є останній шанс,
Скористайся ним, будь ласка, схаменись,
Зараз, вчасно зупинись, оціни вагу життя
І заглянь в своє чудове майбуття.
Як твоя вже буде ласка, не втішай мене, будь ласка,
- Моє життя не має сенсу, хочу вмерти я – і край…
- Не роби ти висновків поспішних, на землі ти, як і інші
- А хотіти вмерти – то великий гріх.
Правда , мабуть, ця твоя: гріх звершила справді я.
Послухаюсь тебе, мабуть, з життя візьму я справжню суть.
Живемо ми один лиш раз на світі!
Насолоджуйся життям і собі навік затям:
Життя – це хитра штука: є щастя, є і мука,
Йди завжди до мети – і не станеться біди!
Варивода Вікторія
Виноградова Інна
11 клас
Мій «Кобзар»
На столі у мене
Книжечка лежить.
Це – « Кобзар» Шевченка –
З ним я буду жить.
В нім я прочитаю
Про Дніпро – ріку,
Про життя селянське,
Долю їх тяжку.
Про Катрину долю
Й біди Івася –
Постає із творів
Україна вся.
Книгу прочитаю,
Її збережу,
І про те, що знаю,
Внукам розкажу.
Данило Конарєв
3 клас
Двісті років… як мить єдина,
З ім’ям Шевченка на устах
Тебе, Кобзарю невмирущий
Ми будем славити в віках
Живе, квітує Україна,
Яку ти бачив у віршах
І милозвучна рідна мова
Навкруг лунає повсякчас
Шульга Валерія
7 клас
Я - дочка свого народу,
Шевченка читаю.
І багато з «Кобзаря»
Його творів знаю.
У вірші його чудові
Закохана змалку,
Все б читала і читала
З вечора до ранку.
Його рідна Україна
У цвіту буяє,
А вкраїнська рідна мова
Навкруги лунає
Все збулося, як писав він:
Вільна Україна
І пророче його слово
Ніколи не згине
Шульга Валерія
7 клас
|